
Доказово-обґрунтований підхід до хірургічного лікування на основі міжнародних рекомендацій
Професор Михайло Медведєв
gynecology.com.ua
UpToDate® — Jelovsek JE. Pelvic organ prolapse in women: Choosing a primary surgical procedure. Last updated: May 29, 2024. Literature review current through: Feb 2026.
Пролапс тазових органів (ПТО) — поширена патологія, що суттєво впливає на якість життя жінок. Щорічно у США виконується близько 200 000 стаціонарних хірургічних втручань з приводу пролапсу.
Від 11 до 19% жінок перенесуть операцію з приводу пролапсу або нетримання сечі до 80–85 років, а 30% з них потребуватимуть повторного хірургічного втручання.
Вибір первинної операції залежить від анатомічного розташування пролапсу, наявності супутнього нетримання сечі або калу, стану здоров'я та уподобань пацієнтки.

Оцінки поширеності ПТО варіюють залежно від методу оцінки та анатомічної локалізації
За даними US Women's Health Initiative (WHI)
Потребують повторного хірургічного втручання після первинної корекції
Поширеність ПТО за методом оцінки: лише симптоми — 1–31%; лише гінекологічний огляд — 10–50%; обидва методи — 20–65%. Щорічна захворюваність: цистоцеле — 9,3 випадки на 100 жінко-років; ректоцеле — 5,7; пролапс матки — 1,5.
Реконструктивна хірургія показана лише при симптоматичному ПТО. Корекція безсимптомного пролапсу несе ризики без доведеної користі.
Першою лінією є консервативна терапія (песарії, вправи для м'язів тазового дна). Близько 50% жінок припиняють використання песарію протягом 1–2 років.
Більшість хірургів рекомендують відкласти операцію до завершення дітородної функції, оскільки вагітність може порушити результати хірургічного лікування.

Симптоми ПТО включають:
Відчуття тиску в ділянці таза, відчуття вагінального випинання
Затримка сечі, утруднена дефекація, необхідність ручного вправлення пролапсу
Хронічні виділення та кровотеча внаслідок виразкування пролабованих тканин
Близько 40% жінок мають пролапс 2-го ступеня або вище при рутинному огляді, але залишаються безсимптомними.
Для більшості жінок із безсимптомним ПТО стадій 0–2, які підлягають іншим операціям на тазовому дні (наприклад, хірургія нетримання сечі), не рекомендується виконувати корекцію пролапсу.
Корекція пролапсу при безсимптомному перебігу під час інших операцій є обґрунтованою опцією у жінок із:
Природний перебіг ПТО не завжди прогресивний: після менопаузи можливе чергування прогресування та регресу.
Вищий ризик рецидиву пролапсу, але нижчий загальний ризик ускладнень. Процедури з вищою ефективністю (наприклад, абдомінальна сакрокольпопексія) мають вищий хірургічний ризик — необхідно зважувати.
Нижчий ризик рецидиву, вищий ризик ускладнень. Кумулятивна частота повторних операцій у жінок ≥65 років — 9,9% проти 7,8% у молодших.
Подвійний ризик хірургічних ускладнень (9% проти 4,5%). Вищий ризик кардіальних ускладнень, інсульту та смертності порівняно з групою 45–64 роки.

Зв'язок між ІМТ та рецидивом пролапсу або хірургічними ускладненнями залишається нез'ясованим. Систематичний огляд 31 дослідження показав, що більшість не виявили відмінностей у результатах між пацієнтками з ожирінням та без нього.
Хірургічний підхід: Багато хірургів пропонують сакрокольпопексію як найбільш довготривалу корекцію. Якщо лапароскопічний/роботизований доступ неможливий — відкритий абдомінальний підхід підвищує ризик ранових ускладнень. Вагінальний доступ може зменшити ці ризики.
Роль зниження ваги: Лікування ожиріння може бути доцільним першим кроком перед операцією з приводу ПТО.
Більшість жінок лікуються реконструктивно. Облітеративні процедури — для пацієнток із коморбідністю або без планів вагінального статевого життя.
При корекції апікального пролапсу необхідно прийняти обґрунтоване рішення щодо виконання або уникнення гістеректомії.
Вибір доступу (вагінальний або абдомінальний) залежить від оптимального підходу для комбінації ділянок пролапсу.
Хірургічна сітка стандартно використовується при абдомінальній сакрокольпопексії. При трансвагінальних процедурах — індивідуально.
Гістеректомія часто виконується одночасно з корекцією ПТО. Необхідно проводити спільне прийняття рішень з пацієнткою. Допоміжні матеріали для прийняття рішень ефективно зменшують конфлікт вибору та покращують поінформованість пацієнтки (мета-аналіз 35 досліджень), хоча суттєво не впливають на тривогу чи задоволеність.
Зростаюча кількість жінок бажає зберегти матку як важливу складову образу тіла. Доступний інструмент для оцінки уподобань щодо збереження матки, хоча його ефективність як допоміжного засобу прийняття рішень ще не достатньо вивчена.
Найпоширеніші техніки корекції апікального пролапсу (сакрокольпопексія, підвішування до крижово-остистої зв'язки) вимагають гістеректомії, оскільки верхівка фіксується до опорної структури.
Традиційно вважалося, що збереження матки підвищує ризик рецидиву. Три недостатньо потужних дослідження не підтвердили цього. Порівняння 421 vs. 601 жінок не виявило значущих відмінностей у результатах через 1–2 роки.
Гістеректомія усуває поточний або майбутній ризик цервікальної чи внутрішньоматкової патології. У ретроспективному аналізі 644 пацієнток — 2,6% мали непередбачену передракову або злоякісну патологію матки; 0,3% — карциному ендометрія (всі — у постменопаузі).
Органозберігаючі процедури коригують апікальний пролапс шляхом фіксації нижнього сегменту матки або шийки до опорної структури.
Переваги: коротша тривалість операції та менша крововтрата. У рандомізованих дослідженнях: тривалість операції 59 vs. 120 хв; крововтрата 20 vs. 120 мл (гістеропексія vs. вагінальна гістеректомія).
Мультицентрове дослідження non-inferiority (n=208): сакроспінальна гістеропексія не поступалася вагінальній гістеректомії з підвішуванням крижово-маткових зв'язок за анатомічним рецидивом апікального відділу (різниця -3,9%, 95% ДІ -8,6–0,7).
Вплив на сексуальну функцію: два дослідження не виявили різниці між групами.

Для жінок, яким виконується корекція апікального пролапсу, рекомендується проведення супутньої гістеректомії, а не збереження матки (Grade 2B).
Органозберігаюча процедура, виконана хірургом, знайомим із необхідними техніками, є обґрунтованою альтернативою для жінок, які наполегливо бажають зберегти матку та поінформовані про:
Потенційний ризик рецидивного пролапсу з необхідністю майбутньої гістеректомії
Невизначеність щодо впливу майбутньої вагітності на довготривалість корекції
Реконструктивна хірургія ПТО часто передбачає корекцію кількох анатомічних ділянок (апікальна, передня, задня). Загальноприйнятий принцип — виконувати всі процедури одним доступом (вагінальним або абдомінальним).
Дані національного дослідження США (n=2756) щодо 10-річних показників повторних операцій: передня корекція vs. передня+апікальна — 20,2% vs. 11,6%; задня vs. задня+апікальна — 14,6% vs. 12,9%. Підтримка апікальної стінки усуває передній пролапс у 63% жінок із 3–4 стадією.

Підтримку передньої стінки піхви можна досягти трансабдомінально: сакрокольпопексія окремо або в поєднанні з паравагінальною корекцією.
Через низьку міжекзаменаторну надійність оцінки паравагінальних дефектів, у практиці не рекомендується рутинна паравагінальна корекція — достатня апікальна підтримка усуває необхідність окремої корекції передньої стінки.
Розширення сітки вниз по ректовагінальній перегородці. Подовження до промежини (сакрокольпоперинеопексія) підвищує ризик ерозії сітки.
Вагінальна процедура, яка виконується при ботерсомних симптомах та/або пролапсі задньої стінки до гімена або за нього.
Трансвагінальний підхід є кращим порівняно з ендоанальним. Дослідження CARE: жінки з та без задньої корекції мали подібні результати щодо кишкових симптомів.
Частота рецидивів після вагінальних операцій вища, ніж після відкритої абдомінальної корекції, незважаючи на збереження покращення симптомів та низькі показники повторного лікування.
Дослідження OPTIMAL (5 років спостереження):
При одночасному апікальному та ≥2 стадії передньому/задньому пролапсі рекомендується виконувати передню або задню кольпорафію на додаток до трансвагінальної апікальної підтримки.
При трансвагінальній апікальній підтримці з необхідністю корекції передньої та/або задньої стінки — рекомендується супутня передня та/або задня кольпорафія.
ПТО часто поєднується зі стресовим нетриманням сечі (СНС). Від 13 до 65% континентних жінок розвивають симптоми СНС після хірургічної корекції пролапсу («прихована» або «потенційна» стресова інконтиненція).
Усі жінки, які планують корекцію апікального пролапсу, повинні пройти передопераційне обстеження на приховане СНС (клінічне або уродинамічне тестування з редукцією пролапсу та без неї). Однак тест редукції пролапсу сам по собі не точно прогнозує постопераційне нетримання (~40% жінок із негативним тестом розвинуть СНС після операції).
Незалежно від результатів передопераційного тестування — рекомендується супутня кольпосуспензія за Burch, а не лише сакрокольпопексія.
Супутній середньоуретральний слінг значно знижує ризик постопераційного СНС, але супроводжується збільшенням частоти ускладнень.
Існує валідована прогностична модель для розрахунку індивідуального ризику постопераційного СНС, перевірена в міжнародній когорті.

Корекція ПТО може покращити симптоми анального нетримання. При ПТО як основному симптомі деякі хірурги спочатку виконують корекцію пролапсу.
Суперечливі дані:
Необхідні подальші дослідження для оцінки цього питання.
Хірургічна сітка є стандартом при абдомінальній сакрокольпопексії. Використання сітки при трансвагінальній корекції ПТО є суперечливим.
Потенційно вищі показники анатомічного успіху при використанні деяких сіткових продуктів для передньої стінки та апексу супроводжуються вищою частотою ускладнень порівняно з операціями на власних тканинах.
РКД (трансвагінальна сіткова гістеропексія vs. вагінальна гістеректомія): подібні результати рецидиву через 36 місяців (скоригований ВР 0,61, 95% ДІ 0,37–1,02). Сіткова група: вища частота ерозії сітки (8% vs. 0%), але нижча частота перегину сечоводу (0% vs. 7%) та грануляційної тканини.
Трансвагінальна синтетична сітка: потенційно вищий анатомічний успіх, але подібний суб'єктивний успіх та вища частота ускладнень порівняно з традиційною вагінальною хірургією.
Жінки із симптоматичним ПТО, які відмовляються від консервативного лікування або мають стійкі симптоми попри нього (наприклад, песарії).
Не рекомендується корекція безсимптомного ПТО як ізольована процедура або разом з іншими операціями (Grade 2C). Виняток — просунутий пролапс або фактори ризику прогресування.
Для літніх пацієнток без планів вагінального статевого життя та/або з надмірним медичним ризиком розширених операцій.
Рекомендується супутня гістеректомія (Grade 2B). Органозберігаюча процедура — обґрунтована альтернатива для жінок, які наполегливо бажають зберегти матку.
Рекомендується апікальна підтримка окремо, а не в поєднанні з абдомінальною паравагінальною корекцією (Grade 2C).
Рекомендується подовження вагінальної сітки вниз по задній стінці до нижньої половини піхви (Grade 2C). При ботерсомних симптомах або пролапсі до/за гімен — задня кольпорафія (Grade 2C).
Усі жінки перед корекцією апікального пролапсу повинні пройти передопераційне обстеження на СНС. Тест редукції пролапсу не точно прогнозує постопераційне нетримання (~40% хибнонегативних).
Потенційно вищий анатомічний успіх, але подібний суб'єктивний успіх та вища частота ускладнень порівняно з традиційною вагінальною хірургією.
Презентацію підготовлено на основі матеріалів UpToDate® з позиції доказової медицини для медичних фахівців.
Професор Михайло Медведєв
gynecology.com.ua
Jelovsek JE, Brubaker L, Eckler K. Pelvic organ prolapse in women: Choosing a primary surgical procedure. UpToDate®. Last updated: May 29, 2024. Literature review current through: Feb 2026. Topic 14212 Version 35.0.
Пролапс тазових органів у жінок: вибір первинного хірургічного втручання